Країни групи, що на деяких мовах називаються БРІКС, працюють над створенням багатополярного світу, іншими словами, щоб подолати поточну ситуацію гегемонії, коли потужні держави намагаються змусити світ слідувати їх інтересам військовими, економічними, політичними засобами та через міжнародні організації.
Цілком зрозуміло, що нині вони намагаються звільнитися від економічного шантажу, пов’язаного з використанням американського долара в міжнародній торгівлі, і ця діяльність в народі відома як «дедоларизація». Сподіватимемося, що цей процес буде повільним, але правильним.
Однак існує ще один елемент домінування США, який також заслуговує на протидію. Мова йде про культурне домінування через мову. Хто ніколи не дивився телепрограм, перекладених з англійської, або не читав книг, написаних англійською мовою, будь ласка, підніміть руку.
У далекому 1492 році Антоніо де Небрія, перший європейський автор граматики однієї з сучасних мов — іспанської, написав у передмові: «Siempre la lengua fue compañera del imperio» («Завжди мова була супутником імперії»), і це справедливо досі, коли однополярний світ, до якого прагнуть США, використовує англійську мову в своїй імперії.
Звичайно, це приносить величезні переваги для США та інших англомовних країн: як економічні (вчителі, навчальні матеріали тощо), так і культурні, адже через мову постійно передаються цінності власного суспільства, лібералізм, нерегульована конкуренція, нехтування потребами слабких, виправдання несправедливих умов торгівлі з іншими країнами тощо. Ми це добре знаємо. Через мову нас намагаються асимілювати до власного світогляду і уявлень про відносини між людьми.
Але чи дійсно ми хочемо, щоб у багатополярному світі існував такий культурний імперіалізм? Якщо відмовитися від англійської, це був би удар по імперській пропаганді, а також дозволило б усім культурам і мовам розвиватися вільно і повністю самостійно. Це також допомогло б країнам БРІКС краще зрозуміти себе. Легко уявити, як курси англійської в школах країн БРІКС перейшли би від нав’язаної культури англомовних країн до багатства знань про російську, китайську, індійську, арабську, перську та інші культури.
З’явилася б проблема комунікаційної мови у відносинах між країнами БРІКС. Коли неможливо використовувати рідні мови партнера, для країн БРІКС більш природнішим, більш нейтральнішим і більш відповідним їх цінностям – було б рішення використовувати міжнародну мову есперанто, яку свого часу заблокувала в Лізі Націй Франція через тоді існуючі (1920-ті роки) імперіалістичні міркування, а нині її практично заблокувала імперія США.
Відмова від англійської не потребує витрат, але супроводжується заощадженнями і відновлює рівну гідність усіх. Уявіть, що на зустрічах країн БРІКС кожен буде мати право говорити своєю мовою або нейтральною есперанто.
Ренато Корсетті, Великобританія
(ukrainigis Semjon Vajnblat)